Педагогічний досвід

Сьогодні формування освітніх цілей відбувається не на рівні держав, а на міждержавному, міжнаціональному рівнях, коли основні  пріоритети освіти й цілі проголошуються в міжнародних конвенціях та документах і є стратегічними орієнтирами міжнародної спільноти. Важливим нині є не тільки об'єм знань, а й уміння ними оперувати, бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й утримувати інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. Прогресивна освітня спільнота сьогодні ставить перед собою нове завдання – сформувати у школяра вміння вчитись. Тому виховання такої соціально і професіонально активної особистості  вимагає від вчителів сучасної школи застосувань  нових  методів, прийомів і форм роботи. Щоб сформувати компетентного випускника у всіх потенційно важливих сферах професіональної освіти і життєдіяльності, необхідно застосовувати активні методи навчання. Технології, що розвивають , перш за все, пізнавальну, комунікативну і особистісну  активність нинішніх школярів. Саме розвиток у особистості життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвитку ринку праці, та подальшому здобутті освіти. Термін «компетенція» має, як відомо, два значення: коло повноважень даної особи, і коло питань, в яких дана особа добре володіє пізнаннями і має певний досвід. Стосовно  школи то зміст має друге значення терміна. Мати певний досвід і діяти відповідно до певної ситуації, саме ці якості дасть можливість сформувати в учня компетентнісний підхід, що буде реалізуватись учителем на уроці. Перспективним компетентнісне навчання являється ще і тому, що при такому підході навчальна діяльність одержує дослідницький і практично –орієнтований характер, і сама стає предметом засвоєння.

 Загальнопредметні компетентності визначаються для кожного предмета і розвиваються протягом всього терміну його вивчення.

Наприклад, загальнопредметні компетентності з фізики можуть бути визначені як здатність людини:

• визначати та розпізнавати фізичні поняття й ідеї;
• проводити досліди й експерименти з фізичними явищами та процесами;
• розв’язувати теоретичні та прикладні проблеми, пов’язані з реальними ситуаціями в світі;
• пояснювати фізичні явища, використовуючи специфічні мову й терміни, шляхом моделювання, виведення, екстраполяції;
•  переносити й інтегрувати знання та методи з фізики й застосовувати їх в інших науках і технологіях.

Спеціальнопредметні компетентності визначаються для кожного предмета, вони розвиваються для кожного року навчання, ґрунтуючись на загальнопредметних компетентностях, і є стадіями, рівнями їх набуття.

         Актуальна ж проблема реалізації компетентнісного підходу при вивченні різних розділів фізики нині тільки починає розглядатися. Тому ми повністю можемо говорити про фізичну компетентність і розуміти під цим поняттям:

•        уміння учнів бачити та застосовувати фізику в реальному житті;
•        уміння будувати  та досліджувати фізичну модель;
•    інтерпретувати отримані результати.

         Компетентнісний підхід, як і інші інноваційні підходи в навчанні, вимагає поетапного втілення. На першому етапі втілення, можна, наприклад, формувати елементарні загально навчальні компетенції школярів, як:

·        знаходження головного змісту прочитаного або почутого;

·        точне формулювання думок, побудова оригінальних висловлювань на задані питання чи теми;

·        дослідження різних варіантів розв’язування задач, вибір найкращого, беручи до уваги різні критерії;

·        співпраця з іншими (учнями і учителем) при виконанні спільного завдання;

·        планування дій і часу;

·        оцінка результатів своєї діяльності і т. д.

Перераховані вміння школярів повинні формуватися не як окремо взяті, а в цілісній системі навикових блоків, що називаються компетенціями.

В  реалізації компетентнісного підходу ,основна роль відводиться вчителеві. Для себе я виділив два основних рівні :

1.Рівень процесу навчання, який полягає у впровадженні навчального матеріалу в навчальний процес з опорою на концепцію змісту освіти, його склад і структуру та функції навчальної діяльності як системи.

2. Рівень підготовки до процесу навчання. Цей рівень забезпечується через осмислення вчителем своїх дій у ході методичної рефлексії.

Протягом всієї педагогічної діяльності постійно працюю над удосконаленням уроку. Твердо переконаний, що нова структура уроків передбачає новий зміст, но­вий рівень навчання.

Від чого відштовхуюсь у системі роботи з вдосконален­ня уроку?

         Для забезпечення виконання дидактичних завдань уроків відповідно до їх мети використовую різні форми робо­ти, надаючи перевагу активним методам навчання, здій­снюю діалог із учнями, пропоную різні форми самостій­ної і творчої роботи.

Вже вкотре переконуюсь, що сучасні уроки — це уроки, на яких мають переважати:

• інтелектуальна активність;

• допитливість;

• компетентність;

• вміння дискутувати;

• незалежність мислення;

• самокритичність.

Готуючись до уроку, я аналізую , як саме навчальний матеріал уроку можна використати для розвитку в учнів як предметних, так і базових компетенцій.

 Відтворюю дану інформацію  в поурочному плані  через  такі компоненти:

1.      назва навчальної теми;

2.      назва компетенції або її елемента;

3.      мінімальний досвід діяльності або попередній етап сформованості компетентності;

4.      соціальна, особистісна мотивація необхідності подальшого формування компетентностей;

5.      знання, вміння, навички, необхідні для подальшого формування компетентності;

6.      способи діяльності на певному етапі формування компетентності;

7.      рефлексія ефективності отриманого результату.

         Розробляючи план вивчення теми “Сила тиску. Тиск” в курсі фізика 7-го  класу можна запропонувати таку структуру формування предметних компетенцій учнів.

1. Назва теми:    Сила тиску. Тиск          

 Заповнюю таблицю .  Предметні компетентності

Клас 8    Взаємодія тіл        Тема уроку      Сила тиску. Тиск           .
УЧЕНЬ ЗНАЄ	УЧЕНЬ УМІЄ	ЗАГАЛЬНОПРЕДМЕТНІ КОМПЕТЕНЦІЇ
Знає означення тиску , сили тиску; розрiзняє поняття  тиску i силу тиску; дотримується правил додавання сил; записує формули сили тиску, тиску; зобразити силу, зазначаючи напрям, значення i точку прикладання; класифiкувати види сил за їхньою природою;	спостерiгати наслiдки механiчної взаємодiї тiл; вимiрювати сили, вагу тiла, тиск; користуватися динамометром, може розв'язувати задачi, застосовуючи формули сил тяжiння, тертя, тиску; дотримуватися: правил поведінки в кабінеті фізики та при виконанні практичних робіт .	Здатність: Ø   спостерігати за навколишнім середовищем; Ø   знаходити прояви тиску в природі  ; Ø   приймати виважені рішення в повсякденному природо-користуванні; Ø   самостійно здобувати та використовувати інформацію про застосування тиску в сучасній техніці  та побуті; Ø   розвивати творчу діяльності, яка  виявляється в умінні планувати експеримент, готувати демонстрації, цікаві досліди, розв'язувати творчі задачі, конструювати прилади й установки.

2. Назва компетенції:

 Комунікативна- виявляється через уміння учнів висловлювати власну точку зору, брати участь у дискусії, застосовувати способи спільної діяльності в групі;

Інформаційна - уміння самостійно здобувати та використовувати інформацію .

Продуктивна творча діяльність - уміння планувати експеримент, готувати демонстрації, цікаві досліди, розв'язувати творчі задачі, конструювати прилади й установки,

Навчальнопізнавальна компетенція – ставити запитання за спостереженими фактами, шукати причини явищ, фіксувати своє розуміння або нерозуміння проблеми, що вивчається; комунікативна компетенція –

3. Визначаю мінімально необхідний досвід діяльності учня на уроці:

􀂃 користування приладами (динамометр, палетка для визначення площі, лінійка)

4. Зазначається, для чого компетенції необхідна учневі:

􀂃 ці компетенції формуються для розвитку вміння учня орієнтуватись в повсякденному житті, образно мислити, застосовувати набуті знання у життєвих ситуаціях.

 (Таблиця  розділ «учень знає»)

6) Визначаю знання, вміння, навички, необхідні для подальшого формування компетентності; Таблиця  розділ «учень вміє»)

7) Розробляю рефлексивні та контрольні завдання для визначення рівня сформованості компетенції або її елемента на цьому уроці.

Компетентнісний підхід дозволяє формувати в учнів компетенції: навчально-пізнавальну, комунікативну (співпрацювати, допомагати іншим, брати участь в роботі команди, обмінюватися інформацією), інформаційну (самостійно шукати, аналізувати і відбирати інформацію, структурувати, перетворювати, зберігати і передавати її), особистого самовдосконалення (аналізувати свої досягнення і помилки, виявляти проблеми і труднощі в повідомленнях однокласників, здійснювати взаємну допомогу і підтримку в складних ситуаціях, критично оцінювати і переоцінювати результати своєї діяльності).

На різних етапах занять, учні не пасивні слухачі, що відтворюють дії вчителя, а активні учасники процесу пізнання. Наприклад, в той час, коли я  викладаю  нові поняття і терміни, учні виконують завдання «Стрілками вказати зв'язок між термінами і означеннями» або «Скласти словник нових понять». Коли  демонструю вивід формули, учні виконують завдання «Установити логічну послідовність дій при виведенні закону». При розгляданні практичного значення того чи іншого закону або явища, учням пропоную сформулювати відповідні питання і відповіді. Таким чином, працюючи з текстом підручника учні самостійно вибирають рівень питань: від стандартних – до найбільш складних, що вимагають глибокого розуміння матеріалу, що вивчається.

Велике значення у вивченні фізики відіграють задачі. Їх  використовую для постановки проблеми, повідомлення нових знань, формування практичних умінь навичок, як засіб повторення та узагальнення матеріалу.

Велику роль мають задачі у вихованні працелюбності, допитливості, розвитку творчих здібностей і фізичного мислення учнів, зокрема глибоко аналізувати фізичні явища, порівнювати й узагальнювати. На уроці розв’язування задач, учні не копіюють готові розв’язки з дошки, а займаються пошуком алгоритму розв’язування задач, а потім застосовують його самостійно. Під час самостійного розв’язування задач пропоную багаторівневі карточки кожному учневі, що передбачає самоперевірку розв’язку тої чи іншої задачі; виконавши успішно завдання першого рівня, можна перейти до наступного. Діяльність учнів здійснюється в групах по чотири учні, що дозволяє їм під час роботи консультуватися у сильніших учнів і консультувати тих, хто поки що слабше розібрався в даному питанні.

В кінці вивчення теми або кількох тем, я вважаю доцільним проводити так звані уроки однієї задачі. Задача вибирається складна. Спочатку треба знайти одну невідому величину, а в другому випадку ця величина буде відома, а знайти треба іншу, яка в першому випадку була відомою. Пропонується учням скласти самим за цими даними інші задачі. Це приводить до глибшого розуміння суті того чи іншого явища. Наприклад, така задача у 8 класі.

Задача 1. Який тиск чинить на грунт мармурова колона, якщо площа її основи 2 м², а висота 4 м?

Проводимо аналіз задачі:

1.     Про що йде мова в задачі?

2.     За якою формулою знаходять тиск?

3.     Що таке вага тіла?

4.     Як знайти вагу?

Задача 2 .Яка висота мармурової колони,  що на грунт чинить тиск р=108кПа , якщо площа її основи 2 м² ?

Такий аналіз задачі необхідний для вироблення в учнів загальних підходів до розв’язування будь-якої задачі.

Компетентнісний підхід передбачає багаторівневі і різноманітні завдання. Наприклад, можна підготувати невеликі повідомлення на одну із запропонованих тем, можна підготувати демонстрацію того чи іншого явища або закону, а можна зайнятися пошуком розв’язку творчого завдання чи експериментальної задачі. Кожний учень вибирає і виконує те, що йому найбільш доступно на даному етапі саморозвитку.

Для   формування в учнів якостей, необхідних для майбутньої трудової діяльності,  залучаю  їх до основних видів проектно– конструкторських діяльності . Пропоную виготовити самостійно прості прилади для лабораторних робіт чи робіт фізичного практикуму (терези, бруски для визначення коефіцієнта сили тертя ковзання, резистори різних опорів, використовуючи дріт з високим питомим опором, дифракційні решітки і т. д.). Додаток 3.  Фотографії саморобних приладів

Наприклад, після вивчення  теми «Дифракція світла»  перед виконанням лабораторної роботи «Спостереження дифракції та інтерференції світла» я пропоную учням самостійно виготовити  дифракційну решітку на основі власно складеного  міні-проекту. Виділяю чотири етапи проектно–технологічної діяльності:

1)організаційно–мотиваційний         «Для чого?»;

2)конструкторський;                      «Як зробити, які матеріали використати?»

3)технологічний;                                     «Процес виготовлення»

4) заключно – презентаційний. «Презентація перед класом та випробовування                                          виробу»

  Опираючись на таксономію рівнів навичок мислення (за Блумом) пріоритетним для себе вважаю формування в учнів аналітико – синтетичних та оцінювальних умінь, які є вершиною особистісного інтелектуального розвитку. Тому для своїх вихованців забезпечую створення умов для прогнозування кінцевого та проміжних результатів роботи над проектом. Як на мене, учні повинні вчитися мислити творчо, робити вибір серед декількох можливих варіантів, планувати власну діяльність, працювати з інформаційними джерелами, здійснювати рефлексію своєї діяльності.

Я практикую під час виконання лабораторних робіт і практикуму забезпечувати самостійність учнів, що приводить до підвищення наукової цінності робіт. Суть полягає в тому, що на двох учнів для проведення роботи видається один комплект основних приладів і кілька індивідуальних приладів, що мають індивідуальні номери і призначені для двох різних варіантів роботи. Під час дослідження особливостей електричних кіл з паралельним і послідовним з’єднанням провідників, один учень одержує резистори, виготовлені учнями, з опорами 2Ом  і 3 Ом, а другий 1 Ом і 4 Ом. Джерело живлення, амперметр, вольтметр –спільні, а резистори різні. Отже, кожний учень виконує роботу в повному обсязі (вимірювання сили струму, напруги), а решту змушені робити самостійно.

На лабораторній роботі з визначення коефіцієнта поверхневого натягу води за методом відривання крапель учні отримують спільні прилади: крапельницю на штативі, терези, важки, штангенциркуль і конус для вимірювання діаметра крапельниці. На кінець крапельниці одягнена гумова трубка, у яку кожен з учнів вставляє свою індивідуальну скляну трубку, яка за діаметром відрізняється від трубки сусіда. Одержаний результат учні можуть порівняти і переконатися, що числове значення в даному випадку коефіцієнт поверхневого натягу має об’єктивний характер. Змінні наконечники крапельниці мають свої індивідуальні номери – і для них спеціальні таблиці є зазначені параметри. Це дає змогу і швидше перевіряти роботу. Для вимірювання сили тертя і коефіцієнта тертя ковзання учні самостійно виготовляють дерев’яні бруски різної ваги. Під час обговорення результатів лабораторної роботи учні можуть зробити висновок про те, що різні пари матеріалів при ковзанні мають різні коефіцієнти тертя. Для практикуму з визначення ємності конденсатора є виготовлені конденсатори різної ємності (також під індивідуальними номерами). При визначенні показника заломлення скла за допомогою мікроскопа – занумеровані пластинки різної товщини 3мм, 4мм, 8мм. Індивідуалізації приладів можна досягти і іншими способами.

 Роботи  фізичного практикуму урізноманітнюю додатковими творчими завданнями. При виконанні роботи «Визначення коефіцієнта корисної дії  сонячної батареї» пропоную сконструювати прилад для автоматичного вмикання та вимикання вуличного освітлення.                              

При виконанні роботи «Визначення температурного коефіцієнту опору» пропоную два варіанти  для вимірювання опору: а) за допомогою мультиметра; б) за допомогою амперметра і вольтметра.                          

Будь-яка іновація пов’язана з певними проблемами і труднощами. Даний підхід вимагає багато часу при підготовці: опрацювання  додаткової  науково-методичної літератури; перенесення загальних положень до викладання фізики; конструюванні великого числа нових дидактичних матеріалів, пошук нестандартних завдань, прийомів і методів. Працюючи у звичайній сільській школі своїм завданням бачу створення умов для формування інформаційної культури учнів, яка б забезпечила їм рівний доступ до якісної освіти. Це, певною мірою, забезпечує конкурентно спроможність моїх вихованців серед абітурієнтів та на ринку праці. На моїх уроках комп’ютер є теж «живим та активним» учасником інтерактивного спілкування. Тому він мотивує, стимулює, демонструє, оцінює. Тому я комп'ютер  використовую на всіх етапах процесу навчання: під час пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, оцінюванні навчальних досягнень. Ефективно проходять уроки фізики з використанням  педагогічних програмних засобів Квазар-Мікро, презентацій Power Point, які готую я та учні. Мультимедійний супровід уроку дає змогу побачити предмет об’ємним, сконцентрувати увагу на певних деталях спроектованої моделі,

. Підключення до мережі Інтернет дає можливість  учням здійснювати пошук інформації при підготовці рефератів, повідомлень, матеріалів для фізичної газети та ін. Популярними є сайти УЦОЯО, «Острів знань».

В нашій школі тільки другий рік, як існує комп’ютерний кабінет (11 комп’ютерів) . Так, що про широке використання техніки мови не може йти, але школа будується зараз нова і надіємось, що база поповниться новітньою технікою: комп’ютерами, мультемедійною технікою, програмним забезпеченням у відповідності до програм 12-річної школи .

Формуванню інформаційні компетентності сприяє також оформлення і самого кабінету фізики . Районною творчою групою, в склад якої  вхожу я, розроблено матеріали до  15 стендів  у відповідності до Положення про фізичний кабінет.

Упровадженню компетентнісного підходу сприяють проведення нестандартних уроків, позакласних заходів.

В ході використання компетентнісного підходу у вивченні фізики прослідковується ріст пізнавальної активності учнів на уроках і вдома, їх уміння і навички стали більш глибокими і міцними.  Моніторинг результатів контрольних робіт, тематичних оцінок, річних та підсумкових показав, що успішність    учнів на високому - середньому рівнях  з окремих тем складала  51 - 56%, то при реалізації компетентнісного підходу  цей показник становить 55 - 63%, якість знань (високий та достатній рівень ) зросла  з 14 -17% до 18 - 21%.

Я вважаю, що розробка методики впровадження компетентнісного підходу у вивченні фізики буде сприяти поліпшенню якості освіти та покращенню адаптації учнів до модульної системи, з якою вони стикнуться після вступу до вищого навчального закладу. Набуті під час навчання у старшій школі предметні галузеві та ключові компетентності дозволять не менш краще засвоювати нові знання у ВНЗ, а й швидко та ефективно опрацьовувати великий обсяг матеріалу, що відводиться на самостійну роботу, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити.